Зачіски - Все про зачіски

Композиція багато в чому визначається силуетом зачіски.

Силует дає уявлення про об'єм моделі, про те, як вона виглядає в профіль. За ступенем об'ємності зачіски поділяються на 3 групи силуетів:

1. Скульптурний силует, що повторює форму голови; зачіски цієї групи виявляють як привабливість форми голови, так і її вади.

2. Декоративний силует, відмінний від природної форми голови; він приховує будь-які недоліки форми голови, змінює її пропорції.

3. Силует прилягає наполовину; він поєднує властивості перших двох видів.

Силует зачіски у найхарактернішому ракурсі зазвичай схематизують, наближуючи до певної геометричної форми.

Силует з паралельними боковими формами вважається прямокутним. Силует, бічні лінії якого розходяться донизу, порівнюють з трапецією або з перевернутою трапецією. Конічна форма зачіски вважається трикутною. Кулеподібна — круглою. Замкнутий силует — це овальний.

Всі названі силуети можуть поєднувати в собі кілька геометричних форм. Тому один і той самий силует може мати кілька варіантів — фасонів. Різноманітності зачісок у такому разі досягають додаванням до основної моделі локонів, кучериків тощо. При цьому треба пам'ятати, що фасон ніколи не є визначальним і повністю не змінює форми зачіски.

Дуже важливі силуетні чи контурні лінії, бо вони створюють зовнішні обриси форми зачіски, що визначають пропорції. Ці лінії також надають відчуття динаміки, руху. Крім того, з їхньою допомогою можна візуально зменшити чи збільшити ніс: лінія гострокутного контуру подовжує ніс, а плавна — його зменшує.

Важливу роль відіграють також проділи. У готовій зачісці вони можуть бути практично непомітними, але саме розмежування волосся проділами перед укладкою чи накруткою багато в чому визначає форму майбутньої зачіски. Те саме стосується і поділу голови на ділянки при формоутворювальних стрижках. Але іноді для основи форми в готових зачісках необхідно виділити проділ, який буде сприйматися не як лінія фасону, а як деталь декоративного оформлення.

Під час роботи із зачісками, складними за структурою, виникає необхідність створення деталей, лінії яких позбавлені жодної естетичної цінності. Тому залишати їх назовні не треба. Але їх можна замаскувати різноманітними декоративними деталями: локонами, хвилями, кучериками і т.п. Як правило, щоб зробити зачіску, використовують нижній шар волосся, а його кінчики виконують, зазвичай, декоративні функції. При цьому треба пам'ятати, що характер кучериків та інших невеличких деталей має підпорядковуватись основній формі зачіски.

Необхідно також пам'ятати про те, що всі лінії та деталі зачіски мають співвідноситися з формою обличчя і коригувати його, наближаючи до овальної форми. Наприклад, видовжене обличчя не варто "одягати" у зачіску, в якій превалюють деталі з вертикальними лініями, тому що вони візуально ще більше видовжують обличчя.

Проділ посередині завжди розширює обличчя, бо розміщений у горизонтальній площині; якщо ж тім'яна ділянка має високий кут нахилу, то прямий проділ може сприйматися як вертикальна лінія і візуально видовжувати обличчя, особливо, якщо деталі довкола обличчя, виконані з м'якого довгого волосся, мають вертикальні лінії.

Колір багато в чому визначає емоційну виразність зачіски. Будь-яка зачіска сприймається тільки на конкретній людині, і відповідно колір волосся має бути дібраний у комплексі з макіяжем, особливостями відтінків і стильового спрямування одягу.

Окрім цього, колір суттєво впливає на сприйняття наближення чи віддалення деяких деталей зачіски, тому можна ефективно використовувати кольорову палітру задля корекції деяких недоліків обличчя, а також для створення стильних і оригінальних зачісок за рахунок ілюзій візуального сприйняття форми. Наприклад, деталі, пофарбовані у світлі та теплі тони, ніби наближаються і збільшуються в об'ємі; тоді як темні та холодні відтінки створюють враження зменшення і віддалення.

Саме тому в моделюванні зачісок нерідко використовують такий прийом, як мелірування (він детально описаний у розділі "Фарбування волосся"). Найагре-сивнішим кольором є жовтий і всі його відтінки, деталі ж блакитної чи підсиненої гами завжди виглядатимуть зменшеними та практично непомітними. Чорний колір дуже добре окреслює контур зачіски, на чорному тлі будь-які деталі та прикраси видаються яскравішими й ніби виступають на перший план.

Фарбуючи волосся, слід враховувати, що сприйняття кольору зазвичай змінюється залежно від кольорової гами довкола. Наприклад, на світлому фоні всі кольори здаються трохи темнішими, на темному — світлішими. Тому людям з не дуже густим волоссям слід обирати пастельні тони — русявий, попелястий, світлий шатен, світло-каштановий, бо при фарбуванні волосся в темний колір може проглядати біла шкіра голови.

Пам'ятайте, що будь-який колір на тлі іншого або набуває яскравішого відтінку, або навпаки — втрачає частину своєї насиченості.

Наприклад, золотисте волосся видаватиметься яскравішим на тлі одягу синього кольору, а блакитні очі блондинки будуть здаватись яскраво-синіми. Те ж відбувається при поєднанні каштанового волосся з зеленим кольором.

Колір може змінюватися і залежно від освітлення. При електричному освітленні золотисті кольори блякнуть, попелясті темнішають, всі відтінки червоного І оранжевого світлішають і стають яскравішими.

З питанням укладки волосся пов'язане поняття пластичної форми зачіски, тобто співвідношення світла та тіні, плавність перебігу світла, фактурні особливості зачіски. Як правило, у зачісках брюнеток всі тіні ніби приглушені, а у зачісках блондинок стають дуже помітними. Тому в композиції зачісок з темного волосся головна увага має акцентуватися на світлових відблисках, які здатні значно змінити візуальне сприйняття форми зачіски, а в зачісках зі світлого волосся формотворчу роль можуть виконати тіні.

Для правильної побудови зачіски необхідно звернути увагу на те, щоб ділянки, на які падає тінь, і ділянки, на які падає світло, чітко урівноважувались між собою. Наприклад, у зачісках з чорного волосся площа затемнених ділянок ні в якому разі не повинна бути меншою за ту, на яку потрапляють світлові відблиски.